Васіліни Любов і Дмитро

27.03.2020 до нас звернулась ГО «Сонячне коло» з проханням допомогти в наданні притулку Васіліній Любові Сергіївні 08.06.1987р.н. і її малолітньому трирічному сину. Родина тимчасово перебувала вже кілька місяців на дачному масиві в одному з сіл Миколаївської області. Власник дачі, що тимчасово надав прихисток Васіліним, вимагав виселення родини протягом кількох днів. Часу було обмаль. Ми зателефонували Любові, познайомились з нею, вияснили деякі деталі з її життя. Вона з 2008р по 2015р. відбувала покарання за вчинення вбивства у 74-й жіночій виправній колонії у м.Одеса. Народилась і до ув’язнення проживала на тимчасово окупованій території Донецької області. На Донеччині в неї залишилась мати. Після відбування покарання Любов познайомилась з молодим чоловіком, завагітніла і народила Дмитра, але подальше життя з батьком Дмитра не склалось. І вона самостійно виховувала сина. Співробітники філії протягом дня обдзвонили всі можливі притулки і реабілітаційні центри Миколаївської і Одеської областей, зв’язалися з департаментом соціальної політики Миколаївської ОДА. Усі подібні заклади перебували на карантині і не могли прийняти Любов з дитиною. Останньою надією були наші волонтери. Ми зв’язалися з Пехтєревим Сергієм.  Сергій порадив зателефонувати його знайомому священнику. Отець Олексій запропонував тимчасове житло для Васіліних в с.Протопопівка Біляївського району Одеської області. Люба погоджувалась на переїзд. Ми зв’язалися з власником дачі і домовились, що Люба з дитиною зможуть перебувати в його домі до понеділка. В понеділок 30.03.2020 ми були в с.Галіцінівка Миколаївської обл., де тимчасово перебувала родина. Оглянувши помешкання, стало зрозумілим, що воно не пристосовано для проживання з малолітньою дитиною. В домі не було ні води, ні опалення. Ми завантажили речі Васіліних, і разом з їхніми власниками вирушили до Протопопівки. В дорозі ми ближче роззнайомились з Любою. Вияснили, що вона скоїла вбивство жінки із ревнощів. Перед початком карантину збиралась їхати до своєї матері на Донеччину, навіть отримала необхідні дозволи. Але оскільки, усі КП на лінії розмежування закрили, а транспорт тимчасово припинив роботу, то Люба опинилась в кризовій ситуації. Але сама Васіліна виглядала досить харизматичною особою. Вияснилось, що рік перед тим вона знялася в головній ролі у чесько-славацько-українському фільмі «Цензорка». Фільм про долю засуджених жінок.

В с.Протопопіка умови для проживання були значно кращими: вода, опалення, бойлер, кухня з газовим балоном. Живність на подвір’ї і город надавали додаткових переваг новому помешканню. Зі свого боку, ми домовились з місцевими жителями за поставки домашнього молока двічі на тиждень для Дмитра, оплатили ці поставки на кілька тижнів, надали Васіліній допомогу продуктовим набором: макарони, крупи, цукор, консерви. Після закінчення карантину Любов з Дмитром готуються до переїзду на тимчасово окуповану Донеччину до Любиної мами. Але тепер, завдяки можливості перебування в новому помешканні, це стало можливим. Родина є в безпеці, з дахом над головою і з турботою від небайдужих людей.