Ганна — педагог за освітою, корінна киянка, яка жила на вулиці півтора року поки не звернулась до “Деполь Україна”.

 

Після смерті матері та продажу старшим сином квартири, жінка опинилась без даху над головою. Був час коли жила у співмешканця, поки того не мобілізували. Після цього місцем для ночівлі стали вуличні лавочки та вокзальні крісла. Не дивлячись на скрутне становище, Ганна продовжувала працювати. “ Поки працюєш, то забуваєш про все на світі”, — ділиться Ганна. 

В своєму серці Ганна носить багато болю. Смерть мами, складне розлучення та смерть колишнього чоловіка, погані стосунки з синами — все це залишило відбиток на її душі.

Вона не приховує, що має проблеми з алкоголем:

“Я не можу дивитись на це життя тверезою. І я наче знаю, що робити, але не хочу. Я не хочу лікуватись, ходити в групу анонімних алкоголіків. От прожила день — і слава Богу. В мене така порожнеча. Як крикнеш в неї: ауууу. Сильно порожньо. Я могла щось видумати з собою. То таблеток наїстись, то напитись так що… От нема інтересу і що далі робити я не знаю.”

 

В “Деполі” Ганна знайшла нового чоловіка. Вони є підтримкою один для одного у боротьбі з залежністю.

Зранку до вечора жінка працює. Шкодує, що не може відвідувати психологічні групи, на одній з яких їй все ж довелось побувати. “Треба було подивитись в очі один одному.  Це так добре. Ти бачиш душу, як він реагує. Дуже цікаво”, — ділиться Ганна.