Сім’я з триденним немовлям переїхала сюди у грудні, їх вивіз волонтер, після того, як на їх очах ракета зруйнувала сусідні будинки. Рідний дім Юлії знаходиться у Куп’янському районі, зараз він пошкоджений і непридатний до житла. Сім’я пів року провела в окупації.
Жінка розповідає, що зараз дуже щаслива, вона може готувати їжу для своїх синів на плиті та в теплі. Через пошкоджені комунікації у її рідному будинку, вони вимушені були пів року готувати на вулиці, на вогнищі.
Зараз старші сини (10 і 7 років) можуть ходити в дитячий центр, також організований «Деполь». Хлопці відвідують тхеквондо, англійську і математику. «Бог є, якщо так вийшло: у мене вдалося вивезти дітей. Там діти звикли до підвалу, куди постійно затікала вода. Їх рідна школа згоріла», – ділиться жінка.
Юлія розповідає, що також від «Деполь Україна» отримала грошову допомогу, їм щодня привозять їжу та раз на місяць родина отримує продукти та побутову хімію. «А ще молоко та солодке для дітей», – з радістю додає Юлія. Щотижня в хостел приходить психологиня, яка займається не тільки із дітьми, а і з дорослими.
Коли сім’я жила у рідному селі, вода у колодязі піднялася, стала зеленого кольору. Її неможливо було вживати. Люди говорили, що це через отруту від тіл померлих, яких не ховали. Адже, гинуло дуже багато солдатів, їх викидували в яр і ґрунтові води все це вимивали.
«Коли я все це згадую – плакати хочеться», – розповідає бабуся Юлії.
Юля мріє поновити навчання у школі для хлопців та вчиться жити у Харкові, де є обстріли, але принаймні не такі сильні.
